Тиша... Добре. Нарештi. Чому таке сильне бажання обiймiв? Щоб хтось просто обiйняв, мовчати, нi про що... слухати фоновий шум, вiдчувати тепло, довго... Боляче. Цей бiль заморожує i не дає дiяти. Шукаєш вихiд - спiлкуєшся в вiртi, навiть пробуєш зустрiчатись - не зрозумiв, не мiг просто сидiти обнявшись. Немов в напiвснi ходиш на роботу, вiдповiдаєш на дзвiнки, шось iж, шось думаєш, шось навiть робиш... Бiль колотить в усi дзвони, хоче шоб залишила усi "треба" i поринула в нього з головою, брикаєшся, дзвiнки, треба... Тодi вiн вилiзає психосоматикою, аптечка збагачується новими лiками, треба ж шоб це тiло функцiонувало на допустимому рiвнi... Гра продовжується.
